По моему мнению, это ложный небиблейский принцип.
Ветхий Завет запрещает еврею проводить молитвы с язычниками, жениться и выходить замуж за них и ограничивает общение с ними. Новый Завет, хотя и открыл широкую дорогу ко спасению язычников, но продолжает принцип разделения, правда уже не со всеми, а лишь с отступниками, еретиками, злостными нечестивцами. Новый Завет не просто разделяет, но даже и анафематствует. Христос изгоняет из Храма торовцев и говорит, что общего между Храмом и торговлей? Апостол Павел говорит о предании анафеме блудников в церкви Коринфа. Апостол Петр анафематствует радикально, обьявляя Божий суд Ананию и Сапфире и они умирают.
А вот некоторые нынешние христиане, не желающие никого банить, даже если им садятся на голову и злоупотребляют их добротой, получается что святее Самого Бога и не анафематствуют. Даже и не банят. В итоге допускают и хулу, и ереси, а порой и чистый неприкрытый сатанизм в своих рядах.
Я недавно писал о фейсбучной группе Куца "Во Христе". Там был сначала такой принцип "Никого не банить". И сейчас это привело к тому, что группа раскололась на несколько частей и все ругаются со всеми. Вот до чего доводит идеалистический принцип "Ребята, давайте жить дружно". Какая вообще дружба может быть между Христом и дьяволом? Между выбравшими путь спасения и освящения с одной стороны и путь греха - с другой стороны?
Такая дружба неизбежно приводит к попусканию и потаканию безакония и культивированию зла. Вместо того, чтобы освящаться и бороться за чистоту своих рядов и мира, такие христиане сами обмирщяются и перестают отличаться от мира, которому призваны нести весть о спасении и о Божьих Судах нечестивцам.
Удобная позиция - никого не судить, в том числе и самих себя и жить, как мир, ничем от него не отличаясь. По моему, это просто самообман. А вы как думаете?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
