Двадцятий, прощавай! Ти був жорстокий.
Ти шматував тіла і душі, наче звір,
Ніс ненависть свою в долини і до гір —
І скрізь, де був, усі втрачали спокій.
Двадцятий, прощавай! Ти був лукавий.
Пишався, що великий гуманіст,
Але вчинив з усіх найбільше вбивств
І мучив таборами люд безправний.
Двадцятий, прощавай! Ти був кривавий.
Червоний колір надто полюбив —
І все палало від кармінних злив
В ім’я твоєї слави.
Півсвіту прапором багряним оповив,
Всіх неугодних укидав у рів,
Закопував живими й утішався,
Що ради людства дуже постарався.
Ти бунтував. Вогні революційні
Палили душі винні й безневинні.
Ти долі руйнував, мов карткові будинки,
Ти відбирав в дітей хлібні шкуринки —
Ти мучив голодом, бо втратив жаль і страх.
Видовища твої — паради плах.
Безправ’я сіяв ти в ім’я ідей великих,
Плодив людей жорстоких і безликих —
Усяку підлу і лукаву гадь,
Що вміє вбити, вкрасти і збрехать.
Гнав Бога з краю, з душ людських болючих.
О, як ти вірних Господові мучив:
Їх в тюрми слав, в сніги, у болота
Лише за те, що визнали Христа.
Ти не зважав на сльози їх пекучі.
О, як ти „революціями” мучив!
А то був тільки бунт, а то була лиш заздрість,
А то була проста людська ненависть,
Що зодягнула демонське вбрання,—
І плакала у відчаї земля.
Та зупинив Господь твій дикий бунт
Й тобі на шию начепив хомут.
І відійшли царі атеїстичні...
Якби на віки вічні!..
Двадцятий, прощавай! Ти був стражденний.
Поміж твоїх жахних поневірянь
Мільйони відбулося покаянь
На мир блаженний.
Бо кожен, змучений в душі своїй і тілі,
Не покладавсь на власні сили,
До Бога кликав зболено щозмоги,
Чекаючи від Нього допомоги,
І пізнавав, що тільки ув Ісусі
Відновиться на силі і на дусі,
Що тільки у Спасителі, у Нім
Віднайде рідний дім,—
І більше не лякала нагла смерть,
І серце наповнялось вщерть
Любов’ю і спокоєм неземними —
І славословив Бога щохвилини.
Двадцятий, прощавай! Засвідчив ти свободу
Моєму зболеному рідному народу.
Він волю вистраждав, та зовсім нещасливий,
Бо майже кожен син його зрадливий,
Бо злодії домашні й нечестивці
Не напились ще батькової крівці.
Та, Господи, твоя любов і милість
Віллють йому у серце честь і гідність —
І кожен син його в святім пориві
Творитиме діла благочестиві,—
І прийде справжня правда і свобода –
Христова!
2. Вік двадцять перший...
Вік двадцять перший — гордий і тривожний.
Вік двадцять перший — впертий і безбожний.
Ввібрав у себе сяйво і сваволю
І океани болю.
Бундючно правду Господа відкинув
І гордовито топчеться по ній.
Злом дихає, мов триголовий змій,
На світ і на людину.
Лютує, наче виринув з безодні,
До слави рветься, до її корон.
І що йому мораль, і що йому закон
Й усі слова Господні?
Він сам собі мораль і бог верховний.
Лиш золота і влади дика хіть
Керує ним, і що вона звелить —
Він безвідмовний.
Вогонь реклам і непокора владі...
Сліпучий штучний блиск приворожив —
І бачить світ у ньому диво з див
Усупереч всій правді.
Та як йому болить!.. О віче двадцять перший,
Бунтуєш проти неба ти не перший.
Господь зупинить твій свавільний бунт
За декілька секунд.
Розкрає блискавка надземні небеса —
Згорить твоя і гордість і краса,
А Він ногою стане переможно,
На все, чим ти гордився так безбожно.
О, як тобі болить, мій віче двадцять перший.
Останнім ти уславився не перший.
В тобі сльоза надій не висихає
На небо мирне, чисте і безкрає,
Вона волає на усі світи.
— Мій Господи, прийди!
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Теология : Последняя седьмина Пророка Даниила во свете Откровения - Владимир Сургай Где тот шаблон, по которому твердо определяем: “Я готов!” ? Готов ли кто ответить: ”Я имею достаточно масла в светильнике своем! Я знаю, что это за масло! Я знаю, где и как оно приобретается! Я знаю, кому оно дается!”?
Еще вопрос: мы готовимся быть в числе восхищенных или в числе пожатой пшеницы при кончине века? В чем разница этих событий?
Не ответив на эти вопросы, мы не сможем рассчитывать на восхищение! Ведь на брачный пир вошли готовые, имеющие достаточно масла! (Мф.25:1-13). И если Христос еще не взял Церковь, то лишь по одной причине: она не готова! Так неужели не будем участвовать в Божьем домостроительстве?!? Неужели будем говорить: ”Я богат, разбогател и ни в чем не имею нужды”?!? Давайте попытаемся вместе получить ответы на эти важнейшие вопросы при свете Откровения – Божьего Слова! Мне стало вдруг ясно: без книги Откровения ответить на них невозможно! Надеюсь, и читатели с этим согласятся.
Благодаря книге Откровения мне больше открывается Славное Лицо Бога, Его Слово засветилось множеством дивных красок, особенно пророчества, -как Нового, так и Ветхого Завета. Не желаю сегодня быть на стороне дьявола; он хочет украсть славу у Бога, которая открывается исполнением Его заповеди: «Не запечатывай слов пророчества книги сей: ибо время близко». (От.22:10) Большое желание, чтобы изложенное ниже не числилось моим исследованием. Не хочу отрывать себя в этом процессе от Тела Христа. «Помазание, которое вы получили от Него, в вас пребывает, и вы не имеете нужды, чтобы кто учил; но как само сие помазание учит вас всему, и оно истинно и не ложно…»(1Ин.2:27). Как известно из Писания, Бог дает сильнейшее помазание, когда в Его Теле имеется единодушие детей Божиих(Пс.132, 2Пар.5:13,14; Деян.2:1-4; 4:31,32; 5:12-15). Порознь, вне Тела Христа, нет сильного помазания. И эта работа обречена остаться незавершенной, если я не найду ключ к сотрудничеству с Церковью, в единстве с искупленными Кровью Иисуса.
Божий пламенный призыв сегодня: “Исследуйте Писания, ибо вы думаете через них иметь жизнь вечную; а они свидетельствуют обо Мне”(Ин.5:39)!
Краткий обзор схемы событий
inchrist.webs.com/Sxema02.bmp
